Your cart is currently empty!
Заведено вважати, що без академічної бази художником себе називати некоректно. Чи так це насправді?
Всі ми пам’ятаємо мем з Вольтурі, які зверхньо дивляться вниз, з підписом: “так академісти, які відівчилися 8 років, дивляться на самоучок, які малюють аби як і називають свої роботи шедеврами”. І краще аби цей мем залишився мемом.
Тому що мати знання з академічної бази не дорівнює бути гарним художником. Якщо звернути увагу на якість роботи талановитого аматора, який годинами напрацьовує навички, можна побачити, що робота академіста який базово відпрацьовує поставлені задачі, без особливого ентузіазму буде значно програвати. Тому що години практики завжди візьмуть першість в перегонах знань та вмінь, в той час, як неопрацьовані знання будуть чекати своєї черги.
В той час, як робота аматора більше направлена на інтуїтивне орієнтування в художній справі. Звідти й стільки перфомансів саме від аматорів. Тому як аматорство більше про роботу з відпрацюванням індивідуальної надивленості та формуванням власного почерку, що теж є досить сильним підґрунтям в художній справі.
Порівнювати ці два напрямки, як на мене, не дуже коректно, тому що вони про різне. Аматорство – це про індивідуальність та власний пошук свого напрямку, та шлях академіста про дисципліну та відпрацювання класичних технік. Чи коректно говорити, що можна прожити без академічного вишколу? Певно, що так. Але якщо ми говоримо про професійність, про чітку передачу форми/світла/настрою, про гармонійне втілення задуму – академічна база значно спростить вашу роботу та при візуальному сприйнятті глядачем робота матиме ефект “професійного” виконання та для продажу вона матиме більш вигідний, “дорогий” вигляд.
Творчість, вона не про щось одне – вона про постійне внутрішнє зростання, про відпрацювання навичок, про фантазію, про дисципліну. Допоки ви не спробуєте – не зрозумієте, чи потрібно вам це. Творчість у художній справі — це не просто створення естетично привабливих об’єктів, а глибокий процес самовираження, переосмислення реальності та передачі емоцій. Вона дозволяє митцеві не тільки відтворити побачене, а й осмислити його через призму власного досвіду, культури, внутрішнього світу. Саме завдяки творчості мистецтво стає унікальним, живим і здатним впливати на глядача, викликати відгук, надихати або навіть провокувати. У художній справі творчість — це серце кожного твору.